Paweł Nowak Ewa Kowalczyk Rada naukowa  Dorota Dobija

Аналіз останніх досліджень і публікацій 
за-
свідчує практичну відсутність спеціальних ґрунто-
вих наукових публікацій, що присвячені винятково 
вивченню обраної тематики. Дослідники доволі по-
біжно звертаються до вивчення питання дуалістич-
ної техніки. Акварель переважно розглядається в 
контексті мистецтва графіки або живопису загалом, 
без виявлення образно-виражальних ознак. Однак 
певну хронологію мистецького поступу та загальне 
теоретико-емпіричне підґрунтя можна прослідку-
вати в матеріалах лекторіїв, симпозіумів, майстер-
класів і на виставках. 
Хронологію мистецьких заходів вдалося відт-
ворити завдяки широким можливостям платформи 
інтернет-ресурсів [1‒3; 12; 18]. 
Візуальний ряд добре прослідковувати в аль-
бомах-каталогах, що додаються до різноманітних 
мистецьких проєктів. Фотоматеріал з них демонст-
рує багатогранність і широкий спектр властивостей 
водяної техніки та вагомий доробок художників-ак-
варелістів [14; 15; 19‒28]. 
Група авторів, серед яких згадаємо Є. Шим-
чука, О. Голубця, Р. Яціва, Г. Вишеславського, Б. 
Шумиловича, В. Костирка, у виданні «Львів: мис-
тецька мапа України. Живопис. Графіка. Скульп-
тура» [11] здійснили історико-мистецтвознавчий 
пошук кількох поколінь мистців, що представляють 
класичну історію вітчизняного мистецтва та тво-
рять сьогодні. Згадане видання є частиною серії 
альбомів і артзаходів Музею сучасного образотво-
рчого мистецтва України
Біографічні відомості та творчі спрямування 
вибраних учасників IWS подано у праці В. Болгова 
«Золотий фонд нації: Дослідження. Творчість. Про-
фесійність» [8], що є продовженням серії видань 
«Україна. Європа. Світ». Такими проєктами Укра-
їнська конфедерація журналістів висвітлює акти-
вну діяльність сучасників і національну відкритість 
в напрямі інтеграції України до Європейського 
співтовариства.
Дослідник О. Голубець у своїх виданнях «Ми-
стецтво ХХ століття: український шлях» [4] і «Су-
часне малярство Львова» [5] здійснює аналітичний 
огляд артподій у контексті специфіки надбання 
львівського осередку та розвитку Всеукраїнського 
мистецтва від другої половини ХХ — до початку 
ХХІ ст. 
Вивчити передумови в поступі сучасного 
стану акварельного мистецтва можна завдяки праці 
Р. Яціва «Львівська графіка 1945-1990 років: тради-
ції та новаторство» [16]. Також автор присвячує 
окреме видання вивченню українського мистецтва 
в сучасних реаліях — маємо на увазі збірник статей 
«Українське мистецтво ХХ століття. Ідеї. Явища. 
Персоналії» [17]. 
Довідкову інформацію про стан сучасного ви-
ставкового життя та про широкий спектр мистець-
ких проєктів частково висвітлено в каталозі до біє-
нале Друга «Всеукраїнська та міжнародна виста-
вка: море акварелі», що відбулася 2018 р. [13]. 
Серед наукових розвідок варто згадати статті 
О. Зінчук «Сучасна львівська школа акварелі: во-
дяна техніка в аркушах Галини Отчич» [7] та «Ак-
варелі Мечислава Камільовича Малавського: твор-
чий підхід і естетичні концепти», у яких узагаль-
нено 
активну 
діяльність 
українського 
національного відділення IWS та проаналізовано 
творчість окремих його учасників [6]. 
Автор дослідження доповнила зібраний мате-
ріал аудіоінтерв’ю, яке було відібране у керівника 
українського національного відділення IWS Г. От-
чич [9], а також у активного учасника IWS — худо-
жника М. Малавського [10].

---

6
ART